Територія сучасного села була заселена ще з давніх часів. Археологами виявлені останки декількох поселень: доби пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.), античного періоду (VI—III ст. до н. е.), перші сторіччя нашої ери, слов’янські періоди Київської Русі. В XVI—XVIII ст. на цьому місці знаходилося напівкочове поселення ногайських татар, відоме під назвою Кубей. Назву підтверджують ногайські катакомби, які розташовані у центрі села.
Сучасне поселення з’явилось в історичному центрі болгарського заселення Південної Бессарабії, у кінці XVIII — початку XIX ст. Тоді, на ці землі прийшло багато болгар, гагаузів та албанців, котрі рятувались від утисків з боку Османської імперії.
Буджак швидкими темпами почав заселятись в кінці XVIII — першій половині XIX ст. біженцями із-за Дунаю. Масове переселення болгар та гагаузів, котрі рятувались від турецького рабства, продовжувалось з 1769 по 1854 рік то охоплювало в цілому близько ста років. Наймасштабніші переселення були зв’язані з російсько-турецькими війнами: війни 1768–1774 та 1787–1791 роках дали початок переселенню окремих родин, груп, військових загонів як болгар так і гагаузів, війни 1806–1812 та 1828–1829 років зробили ці переселення дійсно масовими.
Засновники села Кубей поселились на місці поселення ногайських татар, з однойменною назвою. На новій вітчизні болгари і гагаузи отримали від імператорського двору по 60 десятин землі на родину у довічне користування без права купівлі — продажу. Вони звільнювались на 10-річний термін від податків та від обов’язкової військової та цивільної служби. Такі сприятливі умови сприяли швидкому зростанню кількості жителів Кубея: якщо у 1816 році в селі проживало 133 родини — 652 людини, то у 1848 році — вже 1516 людини.
Село Кубей було засновано переселенцями з Болгарії у 1809 році. Основні групи переселенців — болгар і гагаузів прийшли з сіл Дурмуш-Кьой (суч. Лозево, Шуменськой обл.), Ені Махале (суч. Ново село, Слівенської обл.), Косовча (суч. Косово, Шуменської обл) та міста Шумен. Але як адміністративна одиниця, село Кубей було позначено на мапі у 1814 році, саме в той час завелись метричні книги.
За даними 1859 року у болгарській колонії Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 1497 осіб (766 чоловічої статі та 731 — жіночої), налічувалось 262 дворових господарств, існували православна церква, поштова станція, прикордонна застава та митниця.
Станом на 1886 рік у болгарській колонії, центрі Кубейської волості, мешкало 2567 осіб, налічувалось 496 дворових господарств, існували православна церква, 2 школи, лікарня, поштова станція та 6 лавок, відбувались базари по п’ятницях.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4038 осіб (1985 чоловічої статі та 2053 — жіночої), з яких 4013 — православної віри.
